І плакала свіча в скорботі….
Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не поодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці!
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ж ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
У Сухомаячківському закладі загальної середньої освіти І-III ступенів відбулися виховні заходи до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, пам’ять про ті страшні події вшановується 25 листопада.
Кожен із нас в цей день запалить тремтливу свічечку на підвіконні й згадає страшні розповіді, почуті від стареньких людей, або, прочитані в історії.
Роки, коли такі хлопчики й дівчатка, не бачили шматочка хліба, а тільки подумки мріяли про нього та уявляли, як смачно він пахне…
Рік пам’ятний, рік страшний, рік незабутній, найчорніший рік в історії України: голодомор…
У ці скорботні дні ми, вчителі, доносили до сердець і розуму дітей страшні події для того, щоб вчитися цінувати те, що є і берегти його. Так, вчителі провели для здобувачів освіти години спілкування «Незабудка – біль душі й пам’ять серця», разом переглянули та обговорили відеоролики про голодомор згідно з рекомендаціями Інституту Національної пам’яті, взяли участь у трепетній акції «Тихо свічка мерехтить…. На долоньці зернятко лежить», переглянули виставку книг та газетних статей, яку підготували вчитель історії Світлана Кулак, та бібліотекар Вікторія Байбара. Учні 9 та 10 класів відвідали сільську бібліотеку, переглянули виставку та прослухали емоційну розповідь бібліотекаря Ольги Пухи про страшні часи голодомору.