Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не поодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці!

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас – бо ж ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

У Сухомаячківському закладі загальної середньої освіти І-III ступенів відбулися  виховні заходи до Дня пам’яті жертв Голодомору  1932-1933 років, пам’ять про ті страшні події вшановується  25 листопада.

Кожен із нас в цей день запалить тремтливу свічечку на підвіконні й згадає страшні розповіді, почуті від стареньких людей, або, прочитані в історії.

Роки, коли такі хлопчики й дівчатка, не бачили шматочка хліба, а тільки подумки мріяли про нього та уявляли, як смачно він пахне…

Рік пам’ятний, рік страшний, рік незабутній, найчорніший рік в історії України: голодомор…

У ці скорботні дні  ми, вчителі, доносили до сердець і розуму дітей страшні події для того, щоб вчитися цінувати те, що є і берегти його. Так, вчителі провели для здобувачів освіти  години спілкування «Незабудка – біль душі й пам’ять серця», разом  переглянули  та обговорили  відеоролики про голодомор  згідно з рекомендаціями Інституту Національної пам’яті,  взяли участь у трепетній  акції «Тихо свічка мерехтить…. На долоньці зернятко лежить», переглянули виставку книг та газетних статей, яку підготували вчитель історії  Світлана Кулак, та бібліотекар Вікторія Байбара. Учні 9 та 10 класів відвідали сільську бібліотеку, переглянули виставку та прослухали емоційну розповідь бібліотекаря Ольги Пухи  про страшні часи голодомору.